Wednesday, March 13, 2013

    The hunger of Mnemosyne


    Η πείνα της μνημοσύνης
    N. Lygeros

    Μπορεί να είχαν πεθάνει τα παιδιά
    όμως η μνημοσύνη
    πεινούσε.
    Ήθελε να φάει τη λήθη της κοινωνίας
    που δεν ήξερε από πόνους
    και πέθανε σκασμένη.
    Είχες μέσα σου
    τις μικρές που γέννησαν
    τον ίδιο τους το θάνατο
    κι έκλαιγες κρυφά
    γιατί ήσουν άντρας.
    Μα η αναγνώριση περίμενε. 


    The hunger of Mnemosyne
    N. Lygeros
    Translated from the French by Evi Charitidou

    The children might have died
    but Mnemosyne
    was hungry.
    She wanted to eat the oblivion of the society
    which didn’t know of pains
    and died bloated.
    You bore inside you
    the little ones who gave birth
    to their own death
    and you were crying in secret
    because you were a man.
    But the recognition was waiting.


    Голод поминання
    Н. Лігерос
    Переклад Г. Маслюк

    Може померли діти,
    але поминання
    прагло.
    Хотіло з’їсти забуття суспільства,
    що не відчувало болю
    і померло, луснувши.
    Мав в утробі
    малих, що народили
    самі свою смерть,
    і плакав таємно
    тому що був чоловіком.
    Але визнання чекало.